Резюме

(до монографії “Геоеоловий морфо-літогенез та методологічні аспекти його дослідження”)

Монографія присвячена недослідженому субаеральному чиннику седиментогенезу та морфолітогенезу, значення якого для розвитку Землі виявилося сумірним з тектонічним чинником, а для континентальних відкладів та утворень він взагалі є визначальним. Зокрема, саме він визначає поділ четвертинного покриву території України (та інших територій) на лесові (з акумуляцією атмосферного пилу впродовж плейстоцену) та поліські (безлесові, “піщані”) регіони.

Сутність цього чинника розкривається на основі аналізу геологічної будови та палеогеографічного розвитку Овруцького лесового острова й навколишнього Полісся і полягає у властивості певних ділянок земної поверхні притягувати (акумулювати) або відштовхувати (дефляція) дрібнозернисті частинки, зокрема й атмосферний пил. Попри те, що цей чинник пов’язаний з еоловими процесами, його головна дія визначається не рухами повітряних мас, а згаданою властивістю земної поверхні, чим зумовлено впровадження нового терміна ‑ “геоеоловий”. На основі багатьох прикладів території України та інших країн, зокрема й інших континентів, розкривається глобальний і безперервний прояв геоеолового чинника та наводяться численні приклади таксономії просторового поділу земної поверхні на дефляційні й афляційні (осідання атмосферного пилу) ділянки. Розглядається етапність прояву цього чинника та регіональні особливості за цією ознакою, а також поділ земної поверхні за типом геоеолової етапності.

Глибинна сутність геоеолового чинника, ймовірно, має електричне (електростатичне) походження, тобто згадана просторова неоднорідність осідання атмосферного пилу визначається розподілом електричних зарядів на поверхні земної кори. Всі виявлені закономірності та особливості прояву геоеолового чинника чудово узгоджуються й пояснюються електричним його змістом.

У праці проведений усебічний аналіз геологічної будови, рельєфу, процесів і явищ, які пов’язані з предметом дослідження, зокрема: 1) геологічної будови та історії формування Овруцького лесового острова й прилеглих ділянок Житомирського Полісся; 2) інших відомих феноменів та явищ накопичення атмосферного (еолового) пилу лесово-ґрунтових товщ; 3) поширення лесових і поліських регіонів України, а також інших прилеглих країн як результату процесів геоеолового змісту; 4) стратиграфічної будови лесово-ґрунтового покриву як результату етапності геоеолових процесів (тобто дискретного накопичення атмосферного пилу в пізньому кайнозої); 5) усіх чинників геоеолових процесів, які визначають еоловий седиментогенез, а також можуть впливати на притягання або відштовхування атмосферного пилу відносно земної поверхні; 6) головного чинника геоеолового морфолітогенезу, який визначає притягання або відштовхування атмосферного пилу відносно земної поверхні (геоеоловий режим), а також зміну його знака (напрямку) та інтенсивності впродовж пізнього кайнозою; 7) результатів дослідження електричного складника (як головного чинника геоеолового морфо-літогенезу) у системах Земля-Сонячна система, Земля-атмосфера-іоносфера, земна кора-атмосфера; 8) розглянуті також причини, особливості та закономірності виникнення електричних зарядів у земній атмосфері та літосфері; часові зміни електричних зарядів у різних складниках палеогеографічної оболонки; роль аерозолів у земній атмосфері та вплив на них електростатичних зарядів; роль атмосферних й земних електричних зарядів у залученні, переміщенні та випадінні аерозолів (зокрема й пилу) з атмосфери тощо.

Окрема увага додатково приділена питанням теоретичного обґрунтування та практичного застосування результатів дослідження геоеолового морфо-літогенезу, зокрема: 9) установленню часових закономірностей (змін) геоеолового режиму (ритмічності, етапності, циклічності, таксономічності тощо); 10) розробленню та впровадженню нових принципів генетичної індексації субаеральних фацій для карт четвертинних (та пліоценових) відкладів, в якому врахована диференціація морфо-літогенезу за дефляційно-афляційними ознаками; 11) відтворенню палеогеографічного механізму пізньокайнозойського геоеолового морфо-літогенезу.

Теоретико-методологічним аспектам присвячено окремий розділ, в якому розглянуто чотири важливі питання: етапність (палеогеографічна), документативний принцип, неотектогенез (як підґрунтя електричних явищ у літосфері) і “Схема палеогеографічної етапності та детальної стратиграфії пізнього (верхнього) кайнозою” (зі схемами геоеолової та неотектонічної етапності включно) з відповідним пояснювальним текстом до її складників. Цей розділ у стислому обсязі розкриває базові теоретичні та методологічні положення, без яких виявлення та обґрунтування геоеолового чинника навряд чи було б можливим.

Текст обсягом понад 725 тис. знаків, ілюстрований 70 рисунками і декількома таблицями; список літератури ‑ 278 джерел; є окремий розділ “Скорочення та терміни” (150 одиниць).