Правила для авторів

Друкувати

  1. Рукопис статті журналу подається у вигляді твердої копії з підписами всіх авторів на останній сторінці, а також електронної версії (на електронному носії або електронною поштою).
  2. Стаття має містити УДК. Українською, російською та англійською мовами наводяться: прізвище, ім’я та по батькові автора; повна назва організації, де працює автор, і поштова адреса організації; назва статті; анотація (до 1000 знаків).
  3. Загальний обсяг статті разом з графічними матеріалами не повинен перевищувати 20сторінок формату А4. На одній сторінці може бути не більш як 30 рядків та до 60 знаків (з урахуванням розділових знаків і проміжків між словами) у кожному рядку. Розмір шрифту підготовленого на комп’ютері матеріалу – 14; міжрядковий інтервал – 1,5. Розміри полів, мм: зліва – 30, справа – 10, зверху – 20, знизу – 25.

Слова мають розділятися тільки одним пропуском. Між значенням величини та одиницею її виміру ставиться жорсткий пропуск (Ctrl+Shift+пропуск).

  1. Текст набирається шрифтом Times New Roman у редакторі Microsoft Word. Графічний матеріал (чорно-білий) подається (окремо від тексту) у форматі EPS, TIFF або JPG-файлів з густиною точок на дюйм 300–600 dpi. Формули набираються у формульному редакторі.
  2. Статті, які є результатами робіт, проведених в організаціях, повинні мати супровідний документ від цих організацій.
  3. Разом зі статтею до редакції журналу має бути поданий документ про можливість відкритої публікації матеріалів, а також про згоду авторів на поширення їх через мережу Інтернет.
  4. До авторського оригіналу статті на окремому аркуші додаються: прізвище, ім’я, по батькові (повністю) автора, організація, вчений ступінь, звання, мобільний, службовий і домашній номери телефонів, службова та домашня адреси, e-mail.
  5. Скорочення слів, словосполучень, назв, термінів, за винятком загальноприйнятих, можливе тільки після їх повного першого згадування в тексті.
  6. Зміст наукових статей будується за такою структурою:
    • коротка анотація – стислі відомості про статтю (до 10 рядків);
    • вступ – постановка наукової проблеми, її актуальність, зв’язок з державними науковими та практичними програмами, значення вирішення проблеми;
    • основні дослідження і публікації – аналітичний огляд останніх досліджень і публікацій з певної проблеми, виокремлення не розв’язаних раніше питань;
    • формування мети статті – опис головної ідеї публікації, чим вона відрізняється, доповнює та поглиблює вже відомі підходи, які нові факти, закономірності висвітлює;
    • викладення основного змісту проведеного дослідження – головна частина статті, де висвітлюються основні положення дослідження, програма та методика експерименту, отримані результати та їх обґрунтування, виявлені закономірності, аналіз результатів, особистий внесок автора;
    • висновки – основні підсумки, рекомендації. значення для теорії й практики, перспективи подальших досліджень;
    • список використаної літератури – перелік літературних джерел, на які є посилання в тексті статті; указати автора та назву твору, місце публікації (для книжки – місто та видавництво, для статті – назву збірника чи журналу, його номер або випуск), дату публікації, кількість сторінок у книжці або сторінки, на яких вміщено статтю; у посиланнях на авторські свідоцтва та патенти зазначити їх клас (МПК) та повну дату опублікування.
  7. Матеріали, які не відповідають зазначеним вимогам, редакція не розглядатиме.
  8. Для зменшення витрат на видання журналу виплата авторського гонорару не передбачається.
  9. Матеріали, що надійшли до редакції, авторам не повертаються.

З метою подальшого підвищення наукового рейтингу журналу та його дописувачів варто звернути увагу на таке:

  1. Єдиним джерелом інформації щодо змісту статті для іноземних спеціалістів є анотація англійською мовою. Тому її обсяг може бути більшим за обсяг анотації українською (російською), оскільки за останньою найчастіше друкується повний текст тією самою мовою.

Обсяг анотації англійською мовою разом з назвою статті, ініціалами та прізвищами всіх авторів має містити мінімум 1000 знаків і не більше п’яти ключових слів.

Вимоги до анотацій англійською мовою: інформативність (відсутність загальних слів); змістовність (відображення основного змісту статті та результатів досліджень); застосування термінології, характерної для іноземних спеціальних текстів; єдність термінології в межах анотації; відсутність повторення відомостей, що містяться в заголовку статті.

Прізвища авторів статей надаються в одній з прийнятих міжнародних систем транслітерації (з української — відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 55 від 27.01.2010 “Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею”, з російської — відповідно до “Системы транслитерации Библиотеки конгресса США”). Зазначення прізвища в різних системах транслітерації призводить до дублювання профілів (ідентифікаторів) автора в базі даних (профіль створюється автоматично в разі збігу його даних по двох публікаціях).

Для повного й коректного створення профілю автора дуже важливо наводити місце його роботи. Дані про публікації автора використовуються для одержання повної інформації щодо наукової діяльності організацій і загалом країни. Застосування в статті офіційної, без скорочень, назви організації англійською мовою запобігатиме втраті статей у системі аналізу організацій та авторів. Бажано вказувати в назві організації її відомство за належністю.

  1. В аналітичній системі SCOPUS потрібні пристатейні списки використаної літератури латиницею. Можливості SCOPUS дають змогу проводити такі дослідження: за посиланнями оцінювати значення визнання робіт конкретних авторів, науковий рівень журналів, організацій і країн загалом, визначати актуальність наукових напрямів і проблем. Стаття з представленим списком літератури демонструє професійний кругозір та якісний рівень досліджень її авторів.

Правильний опис джерел, на які посилаються автори, є запорукою того, що цитовану публікацію буде враховано в процесі оцінювання наукової діяльності її авторів, а отже, й організації, регіону, країни. За цитуванням журналу визначається його науковий рівень, авторитетність тощо. Тому найважливішими складовими в бібліографічних посиланнях є прізвища авторів та назви журналів. В опис статті треба вносити всіх авторів, не скорочуючи їх кількості.

Для україно- та російськомовних статей з журналів, збірників, матеріалів конференцій структура бібліографічного опису така:

автори (транслітерація), переклад назви статті англійською мовою, назва джерела (транслітерація), вихідні дані, у дужках — мова оригіналу.

Список використаної літератури (References) для SCOPUS та інших закордонних баз даних наводиться повністю окремим блоком, повторюючи список літератури до україно- та російськомовної частини, незалежно від того, містяться в ньому чи ні іноземні джерела. Якщо в списку є посилання на іноземні публікації, вони повністю повторюються в  списку, який створюється в латинському алфавіті.

Найточнішу ідентифікацію статей з електронних журналів можна отримати, якщо навести унікальний ідентифікатор (Digital Object Identifier — DOI). За наявності в статті DOI посилання на статтю буде однозначно правильно встановлено.