Від автора

Запропонована до розгляду монографія (“Геоеоловий морфо-літогенез та методологічні аспекти його дослідження”) потребує певних пояснень, які мають бути корисними для глибшого розуміння викладеного матеріалу.

Деякі “не-монографічні” особливості тексту зумовлені тим, що спершу текст створився як дисертаційна робота, проте через низку обставин був перероблений під монографію. Джерелом тексту слугувала велика кількість робочих нотаток та проектів статей, які накопичилися за період з 1994 року, однак з різних причин не були опубліковані. Саме цим пояснюється і деяка стилістична неоднорідність тексту.

Структура монографії дещо нестандартна не тільки для дисертації, але й для монографій, проте це має об’єктивне підґрунтя. Вона не є спонтанною, оскільки працю ґрунтовно перероблено декілька разів (з 2013 р.) і врешті склалася саме така структура, яка мені й тепер видається найбільш зваженою та гармонійною.

Однією з головних причин такої нестандартної структурованості змісту тексту є, зокрема, високий рівень новизни матеріалу. Так, новий погляд на утворення Овруцького лесового острова потягнув за собою не менш принципово нові погляди на генезис та закономірності поширення лесових й безлесових (зокрема поліських) регіонів. І навіть більше, подальший аналіз привів до висновку про те, що всі найважливіші ознаки четвертинного покриву (літологічний склад, потужність, стратиграфічна будова тощо) повністю контролюються та визначаються особливостями нового чинника ‑ властивостями поверхні земної кори притягувати або відштовхувати атмосферний пил (до цього ж, ця властивість закономірним чином змінюється як у “часовому”, так і просторовому сенсі).

Монографія складається з двох порівняно самостійних частин – 1) власне нового погляду на субаеральний (геоеоловий) морфо-літогенез та 2) теоретичного підґрунтя нових поглядів. Головна увага надана першій частині, тоді як складники теоретичних засад (палеогеографічного підходу) наведені в тезисно-констатувальному стилі й без обґрунтування кожного з них. Потреба теоретичного блоку безумовна, оскільки обґрунтування більшості положень геоеолового морфо-літогенезу можливе лише в межах окремих положень або на загальних засадах палеогеографічного підходу.

Нині більшість наведених теоретичних положень досить повно висвітлена в десятках публікацій і цей розділ автор розглядає як стисле структуроване зведення для наступного складання вичерпно повних теоретичних основ української школи палеогеографічних досліджень. Кожен підрозділ цих теоретичних засад заплановано видати окремою монографією (тепер готується наступна праця стосовно неотектогенезу). По суті, геоеолова тематика мала б бути завершальною в серії таких праць, проте Доля змусила викласти власні наукові здобутки у зворотному порядку, так би мовити, “з кінця” – від геоеолової тематики до “неотектонічної”, “етапної” та врешті “документативної” тематики.

Складання тексту спершу супроводжувалося “заголовками-шпаргалками” (для полегшення орієнтації по ньому та для неодноразової переструктуризації тексту), які планувалося прибрати після завершення тексту. Проте, за порадою редакторів, я вирішив ці допоміжні заголовки залишити.

Значний обсяг інформації виявився для мене невідомим до написання монографії, і це дало змогу розкрити надзвичайно важливі та цікаві аспекти палеогеографічного розвитку різних сторін природи – від глибинної будови літосфери до сучасного ґрунтового покриву й електричних явищ у приземній частині та загалом у земній атмосфері. Більш ніж упевнений, що принаймні третина тексту виявиться так само новою та цікавою для фахівців більшості напрямів наук про Землю, як і для мене.

Тепер декілька слів про автора. Розпочав свою наукову діяльність з 1986 року в межах фундаторської школи під керівництвом непересічних фахівців та фундаторів української школи палеогеографічних досліджень, яку започаткував М. Ф. Веклич (з 1968 р.). Я є автором декількох складників стратиграфічних схем четвертинних та пліоценових відкладів України 1993 року. Також і співавтором чотирьох комплектів Держгеолкарти‑200 (автор карт четвертинних відкладів і супровідних текстів) і комплекту 3-х аркушів Геолкарти-50. Брав участь у багатьох тематичних роботах стратиграфічного змісту (Передкарпаття, Закарпаття, УЩ тощо). Як член Науково-редакційної ради (державний орган з контролю якості карт геологічного змісту) аналізую результати всіх досліджень і картування четвертинних та пізньокайнозойських відкладів за програмою “Держгеолкарта-200” (нині з різним рівнем готовності закартовано майже 2\3 території України, див. схему на обкладинці). За моєї ініціативи та участі також розроблено понад 7 нормативних документів, що регламентують виконання державних геологічних досліджень в Україні. Активний учасник заходів Стратиграфічної комісії четвертинних відкладів України (секретар) та член українського осередку INQUA.

У цій праці стисло підсумовані з різним ступенем детальності майже всі власні результати досліджень четвертинних (точніше, пізньокайнозойських) відкладів, утворень, тобто квартеру загалом.

Цікаво було б також отримати відгуки і щодо “Схеми …” та  термінологічного додатку, які є стислим й дефінітивним підґрунтям багатьох понятійних елементів палеогеографічного змісту.

Як це не дивно, проте я пропоную розпочати читання тексту з “Висновків”, в яких я підсумував майже всі суттєві аспекти монографії.

Бажаю читачам, що б ця праця викликала натхнення та спонукала до народження нових поглядів та відкриттів у власних наукових напрямах.

З повагою ‑ Юрій Максимович Веклич.