У рамках VI  Міжнародного геологічного форуму “Актуальні проблеми та перспективи розвитку геології: наука й виробництво (Геофорум-2019)” відбудеться геологічна автобусна екскурсія “Геологічні пам’ятки Західної та Центральної частини України”.

Маршрут: Одеса – Умань – Вінниця – Кам’янець-Подільський – Яремче – Моршин – Рівне – Київ.

Екскурсія триває 8 діб, розпочинається 21 червня в Одесі, завершується 28 червня у Києві.

Метою екскурсії є ознайомлення з пам’ятками України, її геологічною будовою, унікальними природними об’єктами й цікавими туристичними атракціями впродовж усього маршруту. Ви проїдете містами і селищами по 14 областях України. Ознайомитеся з їхньою історією, природними геологічними комплексами, відвідаєте храми та церкви, побуваєте на родовищах корисних копалин. Маршрут автобусно-пішохідний. Подорож починається з Одеси.

ЕКСКУРСІЙНА ПРОГРАМА

День 1. м. Одеса – м. Умань (с. Мигія)

Збір групи о 8.00 21 червня 2019 року біля центрального входу готелю “Мирний курорт” (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 71А).

Переїзд до Національного природного парку «Бузький Гарт», с. Мигія. Саме село дуже мальовниче. Тут розміщені такі об’єкти природно-заповідного фонду, як “Протичанська скеля”, Радонове озеро та “Мекка водного туризму” – поріг Інтеграл (Z). Місце, в якому річка не змогла зруйнувати виходи дуже міцних порід (рожевих порфіроподібних гранат-біотитових гранітів побузького інтрузивного комплексу палеопротерозою 2400–2600 млн років). Русло її звивається, огинаючи непереборні перешкоди, створює унікальний зігзагоподібний закрут.

Переїзд до кордону Миколаївської та Кіровоградської областей, де неподалік від селища Побужжя ми відвідаємо музей Ракетних військ стратегічного призначення. Він являє собою бойову стартову позицію з шахтно-пусковою установкою, командним пунктом запуску ракети шахтного базування, наземним обладнанням (холодильний центр, енергоблок, вартове приміщення з автоматизованими системами охорони) і допоміжними механізмами ракетного комплексу “ОС”, які збережено в первинному вигляді. На території бойової позиції розміщена експозиція спеціальної ракетної техніки.

Утримують технічне обладнання і механізми в робочому стані колишні офіцери-ракетники, які несли бойове чергування на зазначеному ракетному комплексі. Цей винятковий музей – єдиний у Європі. Своєю експозицією він нагадує, яка небезпека і сьогодні ще загрожує світові.

Переїзд до смт Завалля Кіровоградської області. Відвідування Завалівського родовища графіту – найбільшого в Україні та другого за величиною у світі родовище графітових руд. Експлуатується воно вже понад 80 років. Це родовище – гордість країни. Майже ідеальний графіт високо цінують на світовому ринку. Його експортують у Росію, Білорусь, Казахстан, Туркменістан, Азербайджан, Японію, Америку, а також у країни Західної і Східної Європи. Тут, у відкритому кар’єрі завглибшки 250 м видобувають графітову руду. Це каолінізовані гнейси, в яких, окрім графіту, є силіманіт, кварц, піроксен, хлорид, біотит і гранат.

Переїзд до Умані.

Поселення і ночівля в готелі. Для охочих – вечірнє відвідування Національного дендрологічного парку “Софіївка”.

Національний дендрологічний парк “Софіївка” заснував 1796 року власник міста Умані Станіслав Потоцький. Названий на честь його дружини Софії парк створено майже у безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам’янка, балками та ярами, які врізалися в гранітове підложжя, що часто виходило на поверхню. Було висаджено місцеві та екзотичні деревно-чагарникові рослини, збудовано перші архітектурні споруди та прикрашено «Софіївку» античною скульптурою. Парк вирізняють штучні скелі (Левкадська (Бельведерська), Тарпейська та інші), гроти (Венери, «Горішок», «Страху і сумнівів» та інші), павільйони (Флори, Рожевий), альтанки, скульптури.

День 2. м. Умань – м. Вінниця

Сніданок у готелі.

Геологічна екскурсія до Іллінецького кратеру.

Іллінецький кратер – найдавніший і найвідоміший на сьогодні із шести імпактних кратерів Українського щита. Розмір його становить 4×5,5 км, а зона дроблених порід має діаметр приблизно 7 км. Метеорит діаметром 250-300 м і масою 40 млн тонн упав на шар сірих силурійських алевролітів і аргілітів потужністю приблизно 10 м.

Цікавим є вигляд кар’єру, що подібний до звичайного глиняного кар’єру, поки не доторкнешся до цієї “глини”. Щільність їхня легко може конкурувати з гранітами. Це каміння з давніх часів використовували люди для будівництва житла.

Зювіти і тагаміти – дуже цікаві породи, які трапляються у кар’єрах. Зювіти містять велику кількість уламків брекчієподібних гранітів, рідше гнейсів розміром від 1–3 мм до 10–20 см. Уламки мінералів у зювітах представлені польовими шпатами, кварцом, амфіболом, піроксеном, зрідка гранатом. Цементувальною масою породи слугують ті самі тонко перетерті мінерали. Уміст скла в зювітах коливається від 10–45 %. Тагаміти – міцні склоподібні масивні породи переважно чорного кольору, під час вивітрювання колір змінюється на коричнево-бурий. Вміст скла в тагамітах до 90 %.

м. Вінниця

Екскурсія містом з відвідуванням унікальних пам’ятників, аналогів яким в інших містах України немає. Це колишня ставка Гітлера, Національний музей-садиба М. І. Пирогова.

Після розміщення в готелі – відвідування світломузичного фонтана Рошен – найбільшого у Європі плавного фонтана, який входить до десятки найкращих і найвидовищніших фонтанів світу.

День 3. Вінниця – Кам’янець-Подільський

Сніданок у готелі.

Від Вінниці прямуємо на південний захід до м. Бара. Невеличке мальовниче місто, атракцією якого є Барський замок, розкинулося на лівому березі річки Рів. На сьогодні від нього лишилися самі руїни оборонних споруд на території міського парку, хоча свого часу він був одним з найвеличніших замків Поділля і тривалий період мав назву воріт Польської України.

Переїзд до с. Маньківці, де відвідаємо дві геологічні пам’ятки:
1. відслонення нагорянської світи з конкреціями фосфоритів;
2. відслонення калюських верств нагорянської світи (венд) з фосфоритами.

с. Бакота. Перша згадка про Бакоту датована до 1240 р., коли наші предки зазнали лихої монголо-татарської навали. Слово “бакота” означає бажане місце. З 1362 року дійшли записи про наявний скельний чоловічий монастир, що є найстарішим монастирем середнього Подністров’я. Створений тут на високій 120–метровій білій скелі в XI ст. монастир розміщується переважно в печерах.

Поряд б’ють три цілющі джерела. А в скельних обривах завдовжки до 2,5 км і висотою до 70 м під білими дрібнозернистими кварцовими пісковиками ордовіку (500–445 млн років) відслонюються алевроліти, аргіліти й пісковики комарівських і поливанівських верств. Десь на середині гори, приблизно 80 м над Дністром, видніється бiле кам’яне урвище, складене вапняками сеноманського віку (95 млн років).

Китайгород

Приблизно у 20 км від Бакоти ще одне дуже цікаве село – Китайгород. Це територія НПП “Подільські Товтри”. Усесвітньо відоме Китайгородське відслонення – унікальний розріз, в якому на стрімкому лівому березі р. Тернава можна спостерігати відклади – венду, кембрію, ордовику, силуру, крейди, неогену та антропогену потужністю до 200 м. Це місце – єдине на Європейському континенті відслонення границі кембрію і докембрію. До того ж розріз палеонтологічно охарактеризований (фрагменти відбитків безхребетних тварин і найдавніших багатоклітинних водоростей – вендотенід і трубок сабелідитів; комплекс акритархів – групи різнорідних одноклітинних мікроорганізмів неясного походження, біогліфи) і добре відслонений.

м. Кам’янець-Подільський

Екскурсія старим містом – національним історико-архітектурним заповідником, до якого входять: Кам’янець-Подільська фортеця (XV–XVI), будинок міської ратуші (XIV), Домініканський (XIV) та Францисканський (XIV) монастирі, вірменські бастіони, дзвіниця і торговий будинок (XV–XVIІ), Петропавлівський кафедральний костьол (XV–XVI), Петропавлівська церква (1569), Турецький мінарет (XVІІ), монастир домініканок (1720–1722), Духовна семінарія (1790) та інші пам’ятки архітектури. Тут простягається Каньйон р. Смотрич – геологічна пам’ятка загальнодержавного значення.

День 4. м. Кам’янець-Подільський – м. Яремче

Сніданок у готелі.

Далі подорож до с. Кривче через с. Cкала-Подільська, в якому на відстані більш ніж 500 м на лівому схилі долини р. Збруч у вигляді мальовничих скель заввишки до 25 м спостерігаються виходи карбонатних відкладів верхнього силуру (410–430 млн років), що представлені плитчастими скрем’янілими вапняками та грудкуватими органогенно-уламковими вапняками. В останніх трапляються добре збережені рештки коралів, брахіопод, головоногих молюсків. Над відслоненням – руїни старовинного замку. По обидві сторони від села розробляють родовища вапняку.

С. Кривче за 15 км від районного центру Борщева. Стара назва села – Оплакане. Основною пам’яткою села Кривче є печера “Кришталева”, яка розміщується на вузькому вододільному плато між р. Циганка та Семеновим потоком. Загальна довжина ходів сягає 23 км. Печеру відкрив у 1905–1906 рр. К. Гутковський. Біля неї є мінеральне джерело.

На південній околиці с. Кривче (лівий урвистий схил долини р. Циганка) міститься геологічна пам’ятка – відслонення гіпсів тираської світи, площа якої 5 га. Скельні виходи порід заввишки до 20 м. Нижня частина розрізу представлена білими дрібнозернистими гіпсами строматолітоподібної структури.

У верхній частині спостерігаються гігантокристалічні шаблеподібні гіпси бурого кольору, які утворюють гігантські (до 10 м у діаметрі) напівсферичні радіально-променисті структури. У гіпсах – численні гроти карстового походження. Далі прямуємо до м. Борщева.

м. Борщів – місто на лівому березі річки Нічлава. Південний агрокліматичний район, до якого належить Борщів, називають «теплим Поділлям». 109 днів на рік тут постійна температура понад +15 °C. На околицях міста знайдено старожитності пізнього палеоліту, трипільської та давньоруської культур. Назва міста походить, очевидно, від рослини «борщівник». Також легенда пов’язує наймення із часами татарського лихоліття, коли мешканці нібито втопили степового нападника в казані з борщем.

У Борщеві збереглися пам’ятки архітектури – костьол (1763 р., реставрований 1930 року) і мурована церква Успіння Пресвятої Богородиці (1886 р.). У ній копія чудотворної ікони Борщівської Божої матері в «чорній» вишиванці.

За 10 км від м. Борщева по трасі проїжджаємо с. Королівки, біля якого розміщена печера Оптимістична. Довжина печери 215 км, площа 350 тис. м2 ; об’єм – 720 тис. м3. Це найбільша у світі печера в сульфатних породах і друга за довжиною з усіх печер світу. Ще 15 км, і Касперівці. Село засновано 1469 року. Тут виявлено археолологічні пам’ятки пізнього палеоліту, трипільської, гава-голіградської, липицької, слов’янської, давньоруської культур, пізньо-феодального періоду, скарб римських монет. Найвідоміша із цих старожитностей – це так звана мустьєрська пам’ятка касперівців – один з найцікавіших об’єктів середнього палеоліту Східної Європи. Тут також є дві геологічні пам’ятки: каньйон р. Тупа та каньйон р. Серет.

Заліщики – село на межі Тернопільської та Чернівецької областей, де р. Дністер вигинається майже на 360°, утворюючи трикілометровий меандр, посеред якого й лежать Заліщики. Колишній польський курорт № 1, а сьогодні – звичайний райцентр Тернопільської області. Тут на правому урвистому схилі долини р. Дністер на 140 м височіє геологічна пам’ятка – Звенячинсько-Хрещатинська стінка. Розріз відкладів девону, крейди та міоцену. У Заліщиках переїжджаємо Дністер та прямуємо до м. Городенки. По праву сторону дороги бачимо, що в місцях близького до поверхні залягання сульфатних порід тираської світи верхнього міоцену спостерігається інтенсивний розвиток карстових форм – лійок, западин, карстових останців, невеликих печер. Найхарактерніші лійки виявлено поблизу м. Городенки. Тут вони мають діаметр 8–12 м, глибину 5–6 м, часто завершуються панорами.

Коломия. Уперше згадується в Галицько-Волинському літописі 1240 року. Загальноукраїнським культурним надбанням стали місцеві фольклорні твори – коломийки. Перші згадки про них належать до XVII століття. Один з кращих в Україні музеїв народного мистецтва – Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського. У музеї представлено інкрустацію, випалювання по дереву, різьблення, кераміку, художнє ткацтво, вишивку, килимарство, писанковий розпис, прикраси з бісеру.

Візиткою Коломиї стала архітектурна споруда у формі великодньої писанки. Це єдиний у світі Музей “Писанкового розпису”, збудований спеціально для збереження та експонування творів писанкового розпису. У колекції музею понад 6000 писанок.
Архітектурна пам’ятка XVI ст. – Благовіщенська церква – зразок дерев’яного будівництва Гуцульщини.

Дорогою до м. Яремче спостерігаємо зону насуву Зовнішніх Карпат на Передкарпатський прогин та великі віялові складки й флексуру Дора.

Усі відслонення – по лівому і правому берегах р. Прут уздовж траси.

День 5. м. Яремче – м. Колочава

Сніданок у готелі.

Екскурсія по м. Яремче.

До складу м. Яремче входять колись окремі села Дора і Ямна, що хоч і були засновані раніше (перша згадка – 1643 р.), але тепер їх вважають мікрорайонами міста.

Майже половина території Яремчанщини розміщена в межах Карпатського національного природного парку – першого в Україні, створеного 1980 року. Тут на невеликій території є такі геологічні пам’ятки: Готичні складки, водоспад Пробій, Яремчанські скелі Довбуша.

Переїзд до с. Татарова

Татарів. У центрі села – скелястий обрив заввишки 20 м, а в руслі річки – пороги протяжністю 10 м.

Розріз нижньокрем’яневого горизонту, що залягає в нижній частині менілітової світи олігоцену (35–25 млн років), представлений тонкоритмічним перешаруванням тонкоплитчастих чорних кременів та скременілих попелясто-сірих мергелів. Під ним – пачка чорних аргілітів бистрицької світи верхнього еоцену (40 млн років).

Від селища Татарова прямуємо до Яблуниці та Яблоницького перевалу і трасою Н09 спускаємося до смт Ясіні. Тут на правому урвистому борті мальовничого струмка Свидовець відслонений середньоритмічний темний, до чорного, кременистий глинисто-піщаний фліш шипотської світи нижньокрейдового віку. Вік порід встановлений за знахідками мікрофауни.

Неподалік від південної околиці смт Ясіні – гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення водоспад Труфанець.

Складається з численних (понад п’ять) каскадів. Утворений на місці виходу на поверхню стійких до ерозії пісковиків.

с. Кваси розкинулося по обидві сторони річки Чорна Тиса. У XVIII ст. село належало до Королівської комори. Назва села походить від слова «квасна (кисла) вода», так на Гуцульщині називають мінеральну воду. У селі й справді є мінеральні джерела, вода з яких належить до типу «Арзні» і «Єсентуки» або «Буркут» (інша назва мінеральної води гуцульською говіркою).

Далі, у мальовничій долині струмка Тростянець, на обох його берегах, височіють 50-60 метрові скелі, утворені діабазами, спілітами тростянецької світи пізньої юри. Тут виділено до 10 лавових потоків потужністю від декількох до 32 м, в яких місцями відзначаються жеоди з опалом. Виходи є стратотипом цих утворень у Карпатах. Довжина виходів до 2 км.

Рахів. Районний центр Закарпатської області, розміщений у гірській улоговині на висоті 430 м над рівнем моря – найвисокогірніший в Україні. Найбільший перепад висот у Рахові між найнижчою (400 м) і найвищою (1200 м) вулицями. Завдяки географічному розміщенню, унікальній природі і самобутній гуцульській культурі Рахів відомий як один з найпопулярніших туристично-рекреаційних центрів західної України. На його південній околиці три об’єкти геологічних пам’яток: розріз Кам’янопотоцького покриву; скеля-стрімчак (відслонення пермсько-тріасових відкладів) і відслонення тріасових відкладів, а біля с. Костилівки – ще одна геологічна пам’ятка “Скелі закоханих”.

Географічний центр Європи. Це місце надзвичайно популярне серед туристів та мандрівників. Розміщується воно за 5 км від с. Костилівка, біля с. Круглий.

С. Ділове. На його західній околиці, у правому борті струмка Сауляк є кар’єр і штольня. В кар’єрі серед інтенсивно розлінзованих кварц-польовошпат-хлорит-серицитових сланців, що розвинені в зоні між Діловецьким і Білопотоцьким покривами Мармароського масиву, спостерігається лінза кварц-карбонатних порід з малосульфідним видимим золотим зруденінням (родовище Сауляк).

А на південно-східній околиці с. Ділового розміщені два кар’єри. У нижньому (північно-східному) кар’єрі серед вуглисто-хлорит-серицитових кристалічних сланців берлебаської світи венду-нижнього кембрію відслонені білі, світло-сірі мармури.

У верхньому (південно-західному) кар’єрі розробляли брекчієподібні доломіти верхнього девону-нижнього карбону (нижня частина кузинської світи), що залягають у товщі філітів.

Смт Солотвино відоме соляними родовищами. Видобуток солі в цих місцях тривав від часів, коли завоював Дакію римський імператор Траян (ІІ ст. н. е.).

У копальнях знаходили римські монети ІІ–IV століть н. е.

Соляні копальні того часу були найціннішим скарбом краю й давали найбільші прибутки угорському урядові.

На західній околиці смт Солотвино, на правому березі р. Тиса, в урочищі Затон – геологічна пам’ятка “Виходи кам’яної солі”, що проявлені соляним діапіром (штоком).

Відслонення являє собою невелику скельку заввишки до 5 м (залишки апікальної частини діапіру), яка утворена кристалічною кам’яною сіллю (галітом). Діапір прориває осадові нагромадження верхньобаденського віку в ослабленій зоні великого розлому.

Завдяки підняттю діапірової структури третя надзаплавна тераса р. Тиса деформована, внаслідок чого виник карстовий бугристо-западинний рельєф з утворенням провальних лійок і дрібних озерець із солоною водою, а також крихітних опливин-зсувів.

Далі подорож на північ, де біля с. Забродь на бортах та руслі р. Теребля відслонена соймульська світа нижньої-верхньої крейди, зокрема її олістостромова (нижня) та піщано-аргілітова (верхня) частини, червоні мергелі пухівської світи, тонкоритмічний строкатий фліш ярмутської світи (верхня крейда-палеоцен), на яких з базальними конгломератами в підошві незгідно залягає піщана товща метовської світи (палеоцен-еоцен).

Довжина розрізу вздовж річки 1000 м, ширина до 50–80 м, а в межах кар’єру розробляють мармуризовані вапняки верхньої юри – до 200 м.

Колочава – унікальне село. Тут розміщено 10 музеїв, серед яких дуже цікавими й унікальними є перший сільський Музей архітектури та побуту на Закарпатті “Старе село”, Музей ” Колочавська вузькоколійка”, Музей лісу і сплаву “Колочавський бокараш”, Музей-криївка “Бункер Штаєра”(УПА) та інші. Колочавський музей-скансен “Старе село” щороку потопає у фіолетових квітах, бо це – долина крокусів (Шафран Гейфелів). Село розміщене на території НПП “Синевир” поруч з унікальними пам’ятками природи – озером Синевир та водоспадом Шипіт. Неподалік є реабілітаційний центр бурих ведмедів – своєрідний природний зоопарк.

В 5 км від с. Колочави – с. Синевир. Тут у червні 2010 року розпочав роботу відновлений Музей лісу і сплаву (розміщений біля північно-східної околиці села). У ньому можна ознайомитися з макетами вузлів, споруд і пристроїв усього технологічного процесу заготівлі, сортування, зберігання і транспортування деревини у вигляді плотів-бокорів, а також побачити інші експонати музею лісосплаву.

День 6. м. Колочава – м. Моршин

Сніданок у готелі.

Від Колочави прямуємо до озера Синевир, яке є одним із семи природних чудес України, по дорозі через реабілітаційний центр ведмедів.

Озеро Синевир вважають найпривабливішим і найчарівнішим озером, яке водночас є найбільшим і найглибшим серед високогірних озер України. Синевир – найкоштовніший природний скарб однойменного Національного природного парку та є однією з візитних карток Українських Карпат. Утворилося на висоті 989 м над рівнем моря. Середня площа водного плеса становить 4–5 га, глибина озера – у середньому 8–10 м. Проте місцями найбільші глибини озера сягають 19–22 м. Це навіть більше, аніж в Азовському морі, найглибше місце якого – 14 м.

Вигода

У Вигоді – Центр спадщини Вигодської вузькоколійки (сучасний музей, в якому 20 інтерактивних стендів-ігор, унікальне інтерпретаційне відео про місцевість, що створено спеціально для центру й озвучено 5 мовами), робочий трамвай, що курсує у глиб горганських лісів.

Історична будівля Центру спадщини збудована 1855 року і є найстарішою будівлею в селищі.

Далі за маршрутом смт Болехів, що відоме з 1546 року, коли було розпочато виварювання солі. Минаючи Болехів, звертаємо до с. Буковець для огляду модельного відслонення – «Карпати в мініатюрі», яке входить до міжнародного геотуристичного шляху «Гео-Карпати» і чудово ілюструє складний механізм утворення Карпат як наслідок зіткнення двох тектонічних плит.

Місто Моршин стоїть серед прикарпатських заповідних лісів на висоті 340 м над рівнем моря на території Львівської області. Тут з давніх-давен добували мірабіліт – глауберову сіль. А вже в XIX столітті моршинські джерела використовували як лікувальний засіб для лікування органів травлення. Основу містоутворювальної бази міста становить курортне господарство.

День 7. м. Моршин – м. Рівне

Сніданок у готелі.

Дорогою біля с. Угерсько – озеро Геологів. Штучний кратер, заповнений водою, що утворився внаслідок аварії розвідувальної свердловини на Угерському газовому родовищі 1946 року. Розвідувальна свердловина № 105 розкрила газоносний поклад у пісковиках дашавської світи. Через аномально високий пластовий тиск газу й помилку бурової бригади під час спуско-підіймальної операції стався раптовий викид газу. Тиск газу зірвав превентор з устя свердловини і за лічені секунди викинув 800-метрову колону 6-дюймових бурильних труб. Через тертя бурильних труб об бурову вишку газ загорівся. Стовп вогню сягав 30 м заввишки, а вночі заграву було видно аж зі Львова. У перші ж дні фонтанування на місці свердловини утворився кратер завширшки до 125 м і завглибшки до 40 м. Для ліквідації фонтану 1947 року були пробурені дві похило спрямовані свердловини за 200 м від аварійної 105-ї, і лише після введення цих свердловин в експлуатацію фонтан вдалося загасити. Кратер заповнився водою, а озеро збереглося й донині.

Почаїв – місто в Кременецькому районі Тернопільської області. Відоме через Почаївську Лавру.

Свято-Успенська Почаївська лавра – православний чоловічий монастир Української православної церкви зі статусом лаври. Найбільша православна святиня Волині, друга після Києво-Печерської лаври. На території лаври працює Почаївська духовна семінарія.

Кременець. Перші згадки про місто належать до 1226 року коли під мурами Кременця русичі розгромили об’єднані сили угорських і польських військ. У роки визвольної війни українського народу 1648 – 1657 рр. Кременецький замок був фортецею для поляків. У 1648 р. війська М. Кривоноса штурмом захопили фортецю.

Поруч – Кременецькі гори – мальовничі пагорби: гори Черча, Замкова, Гостра, Дівочі Скелі та інші, які являють собою ерозійні останці, що входять до складу Гологоро-Кременецького пасма. Складені вони в нижній частині крейдоподібними вапняками й писальною крейдою туронського ярусу верхньої крейди (100 млн років), а у верхній – карбонатними пісковиками та псевдоолітовими вапняками баденського та сарматського регіоярусів міоцену (11–16 млн років), утворюючи скелі, урвища, карнизи.

Від Кременця продовжуємо маршрут через с. Іква, звертаємо на Онишківці. На околиці старовинного с. Онишківці, за 12 км від Кременця, у Дубенському районі Рівненської області над мініатюрним карстовим озерцем стоїть скит праведної Анни, що складається з храму, житлового корпусу та декількох інших споруд.

Ця православна обитель, яка з’явилася тут у 90-х роках ХХ століття, належить до Миколаївського жіночого монастиря, розміщеного в с. Городку біля м. Рівного. Місце це називається «Джерело Святої Анни» і, без сумніву, воно варте уваги. Воду озерця, блакитну на колір, вважають цілющою. Пробиваючись із надр землі крізь товщу крейди, вона постійно має приблизно однакову температуру.

В озерці, а також у спеціальних купальнях, облаштованих поряд із церквою, влітку й взимку купаються прочани. З протилежного боку храму є криниця, з якої можна набрати в дорогу цілющої води.

День 8. м. Рівне – м. Київ

Сніданок у готелі.

Переїзд до геологічної пам’ятки – Базальтові стовпи

За 36 км від м. Рівного – с. Костопіль. У Костопільському районі, між селами Базальтове й Берестовцем у кар’єрах – базальти трапової формації нижнього венду зі стовпчастою окремістю. Вивчення форм залягання базальтів, характеру окремостей має значення для встановлення особливостей ранньовендського вулканізму, палеореконструкцій.

Цікаві в них і мінералогічні знахідки. Тут можна натрапити на такі мінерали, як кварц, халцедон, жильний агат, кальцит, барит, хлорит, гематит, селадоніт, різноманітні цеоліти. Порівняно рідко трапляються ісландський шпат, аметистоподібний кварц, аметист, агат.

Часто тут можна знайти жили, складені кристалічним кальцитом з домішками зеленого селадоніту та інших мінералів, різноманітні комбінації яких утворюють пейзажні малюнки. У жилах також трапляються вкраплення самородної міді великих розмірів.

Музей бурштину – наймолодший музейний заклад міста (відкритий улітку 2010 року), в основі якого – дві бурштинові кімнати, де представлено ювелірні вироби та картини, унікальні злитки бурштину, знайдені на Рівненщині, а також одяг і взуття, оздоблені цим каменем.

Від м. Рівного і через Корець їдемо далі. У м. Корець – руїни старовинної фортеці та геологічна пам’ятка – виходи гранітів житомирського комплексу по р. Корчик.

У місті працює жіночий корецький монастир.

Переїзд до м. Хорошева Житомирської області.

Музей коштовного та декоративного каміння – один із відомих геологічних музеїв України та світу.

Зібрання унікальних мінералів і гірських порід з камерних пегматитів Волині зробили музей популярним як серед геологів-фахівців, так і широких верств населення.

Камерні пегматити Коростенського плутону мають довголітню історію досліджень. Загалом ці специфічні утворення визначають як топазо-моріонові камерні (термін М. П. Єрмакова, 1957) гранітні пегматити, просторово й генетично пов’язані з гранітними інтрузіями малих глибин.

Музей славиться як науковий об’єкт, що становить національне надбання України.

У Музеї зібрано унікальні (ювелірні) кристали топазу (“Золоте Полісся”, “Джерельце”, “Казка”, “Академік Ферсман”) і берилу (“Апостоли Петро і Павло”, “Академік Лазаренко”, “Професор Павлишин”), багатий колекційний матеріал.

Наступна екскурсія до м. Іршанська.

Іршанське родовище титанових руд відкрили на початку 1950-х років. Це найбільше в Європі розсипне родовище титанових руд.

Українські титанові руди належать до екзогенних мінералів, представлених здебільшого ільменітом (FeТіО3), рутилом (ТіО2), аризонітом та лейкоксеном. Титановорудні формації України представлені циркон-ільменітовими розсипами, ільменітовою корою вивітрювання та ільменітовими габро. Ільменітові концентрати виробляє Іршанський ГЗК.

Титан – один з найважливіших конструкційних і стратегічних металів. Зважаючи на питому міцність, твердість і корозійну стійкість, титан використовують для побудови літаків, космічних кораблів, складної хімічної апаратури та ядерної техніки. Лише Україна, Китай і США мають повний цикл виробництва титанового прокату (“ільменіт – губка – зливки – прокат”).

Наприкінці дня – прибуття до Києва.

 

Контакти

Український державний геологорозвідувальний інститут (УКРДГРІ),
04114, Україна, м. Київ-114, вул. Автозаводська, 78-А,
факс: +38 (044) 432-35-22; тел. +38 (044) 430-70-24 (приймальня УКРДГРІ).

Відповідальний за проведення:

Зур’ян Олексій Володимирович, канд. техн. наук.
тел.+38 (044) 206-35-59, моб. тел. +38 (050) 778 30 29.

Секретаріат оргкомітету:

1. Колісник Тетяна Єрофіївна
тел. +38 (044) 206-35-25, моб. тел. +38 (066) 706-16-25.
2. Ковтун Олександр Васильович
тел. +38 (044) 206-35-68, моб. тел. +38 (093) 61-61-201.
e-mail: geoforum.ukrsgri@gmail.com